Сонце ген на видноколі,               

Ми ж не в класі в час цей ранній, 

Бо для нас у рідній школі 

Пролунав дзвінок останній. 

Треба йти вже. Нас чекає 

У дорослий світ дорога. 

І востаннє проводжає 

Рідний вчитель до порога. 

Мабуть, хоче ще щось вчити, 

Але як сказать, не знає – 

Називає звично ”діти”, 

А дитинства вже немає… 

Ми – дорослі! Так вже сталось. 

Не сумую я нітрошки, 

То між віями сховались 

Неслухняні Капітошки…